English
Khudiakov, I. , & Sukhonos, M.
(2021).
Adaptive approach to engineering infrastructure reconstruction program and project management.
Development Management,
20(4),
17-26.
https://doi.org/10.57111/devt.19(4).2021.17-26
Українська
Стаття
Адаптивний підхід до управління програмами і проєктами з реконструкції інженерної інфраструктури
Отримано 20.08.2021, Доопрацьовано 02.11.2021, Прийнято 03.12.2021
Анотація
Стандартні підходи до управління проєктами та програмами з реконструкції інженерної інфраструктури в умовах турбулентного зовнішнього середовища є малоефективними через брак можливостей адаптації до зовнішніх та внутрішніх впливів. Тому метою статті було охарактеризувати застосування концепції адаптивності в управлінні такими проєктами і програмами, проаналізувати засоби її застосування в процесах управління. Дослідження, наведене у статті, проведено за допомогою наукових методів критичного аналізу, системного аналізу, математичного моделювання, формалізації, аналізу, синтезу, графічного та абстрактно-логічного методів. Визначено основні обмеження при розробці архітектури програм. Досліджено вплив застосування стандартного підходу планування та управління програмами та проєктами з реконструкції інженерної інфраструктури на підвищення вірогідності виникнення ризиків впровадження. Сформульовано завдання управління програмами та проєктами при здійсненні управління як реалізації керівного впливу. Розглянуто концепції активного та пасивного методів адаптивного управління програмами, розроблено комбінований метод, що поєднує в собі попереднє моделювання управлінських впливів та навчання на досвіді здійснення таких впливів. Проаналізовано засоби адаптивного управління програмами, визначено доцільність їх застосування при управлінні програмами з реконструкції інженерної інфраструктури у різних фазах їх реалізації. Результати дослідження можуть застосовуватись менеджерами програм та проєктів з реконструкції або модернізації інженерної інфраструктури для визначення підходів до управління та підбору засобів адаптивного управління для різних фаз впровадження, а також являють собою методологічне підґрунтя для проведення подальших досліджень
Ключові слова:
організаційно-технічні системи, керівний вплив, ризики, планування архітектури, прогнозування
- 1 013 Переглядів
- Читати статтю
Використані джерела
[1] Yushchenko, N. (2020). Aspects of classification of network methods of planning of resources and expenses and their management during modernization of a municipal infrastructure of territorial communities in the conditions of decentralization. Scientific Bulletin of the International Humanities University. Series: Economy and Management, 43, 244-247. doi: 10.32841/2413-2675/2020-43-40.
[2] Ciapessoni, E., Cirio, D., Pitto, A., & Sforna, M. (2020). A quantitative methodology to assess the process of service and infrastructure recovery in power systems. Electric Power Systems Research, 189, article number 106735. doi: 10.1016/j.epsr.2020.106735.
[3] Nieviedrov, D. (2020). Methods and models of environmental impact assessment in critical infrastructure facilities construction and reconstruction projects. (PhD dissertation, National Transport University, Kyiv, Ukraine).
[4] Bespala, N. (2019). Main directions of the development of the regional energy systems. In Energy. Ecology. Human: Proceedings of the XI scientific and technical conference of the Institute of Energy Saving and Energy Management (pp. 14-25). Kyiv: Institute of Energy Saving and Energy Management.
[5] Çelik, M. (2016). Network restoration and recovery in humanitarian operations: Framework, literature review, and research directions. Surveys in Operations Research and Management Science, 21(2), 47-61. doi: 10.1016/j.sorms.2016.12.001.
[6] Yang, Y.C.E., Son, K., Hung, F., & Tidwell, V. (2020). Impact of climate change on adaptive management decisions in the face of water scarcity. Journal of Hydrology, 588, article number 125015. doi: 10.1016/j.jhydrol.2020.125015.
[7] Bennett, N.J. (2016). Using perceptions as evidence to improve conservation and environmental management. Conservation Biology, 30(3), 582-592. doi: 10.1111/cobi.12681.
[8] Papke-Shields, K.E., & Boyer-Wright, K.M. (2017). Strategic planning characteristics applied to project management. International Journal of Project Management, 35(2), 169-179. doi: 10.1016/j.ijproman.2016.10.015.
[9] Feldbaum, A. (1960). Dual control theory I. Automation and Remote Control, 21(9), 1240-1249.
[10] Feldbaum, A. (1961). Dual control theory III. Automation and Remote Control, 22(1), 3-16.
[11] Heylighen, F. (1999). The science of self-organization and adaptivity. Retrieved from http://pespmc1.vub.ac.be/Papers/EOLSS-Self-Organiz.pdf.
[12] Oppermann, R., Rashev, R., & Birlinghoven, S. (1997). Adaptability and adaptivity in learning systems. Retrieved from https://www.geocities.ws/tgsrao/kt97_gmd.pdf.
[13] Argent, R.M. (2009). Components of adaptive management. In C. Allan, & G.H. Stankey (Eds.), Adaptive environmental management (pp. 11-36). Dordrecht: Springer. doi: 10.1007/978-1-4020-9632-7_2.
[14] Tervo-Kankare, K., Kaján, E., & Saarinen, J. (2017). Costs and benefits of environmental change: Tourism industry’s responses in Arctic Finland. Tourism Geographies, 20(2), 202-223. doi: 10.1080/14616688.2017.1375973.
[15] Project Management Institute. (2008). The standard for program management (2nd ed.). Newtown Square: Project Management Institute.
[16] Project Management Institute. (2017). The standard for program management (4th ed.). Newtown Square: Project Management Institute.
[17] Sukhonos, M. (2016). Dual energy infrastructure portfolio management in a dynamic environment. Kharkiv: O.M. Beketov NUUE.
[18] Larson, E.W., & Gray, C.F. (2021). Project management: The managerial process (7th ed.). New York: McGraw Hill.
[19] Bolling, R., Van Wijk, K., & Goris, Y. (2019). Adaptive programme management in fragile and complex settings. Retrieved from https://www.thebrokeronline.eu/practice-note-adaptive-programme-management-in-fragile-and-complex-settings/.
[20] Canessa, S., Ottonello, D., Rosa, G., Salvidio, S., Grasselli, E., & Oneto, F. (2019). Adaptive management of species recovery programs: A real-world application for an endangered amphibian. Biological Conservation, 236, 202-210. doi: 10.1016/j.biocon.2019.05.031.
[21] Gutheil, L. (2020). Adaptive project management for the civil society sector: Towards an academic research agenda. International Development Planning Review, 43(3). doi: 10.3828/idpr.2020.17.
[22] Azevedo, G.B.D., Maccari, E.A., & Asgary, N. (2021). The use of adaptive project management practices and methodologies in the development of a professional doctoral program. Revista de Administração da UFSM, 14(1), 44-62. doi: 10.5902/1983465942849.
[23] Samrah, R.A., Shaalan, K., & Ali, A. (2017). System dynamics modelling for the complexity of knowledge creation within adaptive large programs management. In Á. Rocha, A. Correia, H. Adeli, L. Reis, & S. Costanzo (Eds.), Recent advances in information systems and technologies (pp. 3-17). Cham: Springer. doi: 10.1007/978-3-319-56535-4_1.
[24] Wirkus, M. (2016). Adaptive management approach to an infrastructure project. Procedia – Social and Behavioral Sciences, 226, 414-422. doi: 10.1016/j.sbspro.2016.06.206.
[25] Thomann, J.A., Werner, A.D., Irvine, D.J., & Currell, M.J. (2020). Adaptive management in groundwater planning and development: A review of theory and applications. Journal of Hydrology, 586, article number 124871. doi: 10.1016/j.jhydrol.2020.124871.