Отримано 31.10.2025, Доопрацьовано 27.03.2026, Прийнято 19.05.2026 Опубліковано 29.06.2026
Безпрецедентні виклики воєнного стану, обмежені ресурси, зростаючі потреби населення та системна трансформація соціальної сфери вимагають радикального переосмислення традиційних управлінських підходів у реабілітаційних центрах та закладах надання соціальних послуг. Метою дослідження стало концептуальне обґрунтування системи інноваційних управлінських підходів і проєктних рішень для реабілітаційних центрів та закладів надання соціальних послуг з урахуванням сучасної української специфіки. Дослідження базувалося на змішаній методології, що включала систематичний огляд літератури, аналіз нормативно-правової бази, якісні кейс-стаді, кількісне опитування 247 респондентів з 183 організацій, експертну валідацію моделі методом Delphi. Результати виявили критичні прогалини у сучасних управлінських практиках: лише 23,7 % організацій оцінили свою управлінську систему як інноваційну. Основні виклики включають обмежене фінансування (87,4 %), брак кваліфікованого персоналу (71,3 %), професійне вигорання (68,9 %), адаптацію до воєнних умов (64,2 %). Дослідження систематизувало міжнародний досвід та українські практики у восьми ключових напрямах: цифрова трансформація, проєктне управління, співвиробництво з клієнтами, Agile-практики, управління якістю, стратегічне HRM, фінансовий менеджмент, партнерства, управління в умовах війни. На основі синтезу результатів розроблено інтегровану модель інноваційного управління, що поєднує чотири взаємопов’язані домени: стратегічне лідерство та управління, операційну досконалість та якість, залучення стейкхолдерів, ресурсну стійкість. Модель валідована експертами та адаптована до контексту обмежених ресурсів та воєнних викликів. Створено комплекс практичних інструментів впровадження: діагностичний інструмент, дорожня карта трансформації, методичні посібники, шаблони, навчальна програма. Дослідження продемонстувало, що організації з високим рівнем інноваційності управління досягають на 38 % вищої задоволеності клієнтів, на 43 % кращої координації команд, на 52 % нижчої плинності персоналу. Організаційна життєстійкість виявилася критичним предиктором виживання в умовах кризи
соціальний сектор; людські ресурси; інтегрована модель; цифрова трансформація; фінансова стійкість; гнучкі практики; дорожня карта