Управління розвитком

Механізми подолання міжвідомчих бар’єрів у процесі цифровізації етнонаціональної політики: від «інформаційних силосів» до інтегрованого управління

Метою дослідження було виявлення моделей управління, здатних забезпечити узгоджений обмін даними в контексті цифрової трансформації державного сектору. Методологія базувалася на міждисциплінарному поєднанні інструментів державного управління, цифрового врядування, аналізу інформаційних систем та етнополітичних досліджень, що дозволило простежити особливості функціонування державних реєстрів, механізми міжвідомчої взаємодії та практики управління даними у 2015-2025 рр. за допомогою порівняльно-аналітичного та інституційного підходів. Результати дослідження показали, що «інформаційні силоси» в етнонаціональній політиці формуються через розмежування компетенцій між статистичними, міграційними, освітніми та безпековими установами. Порівняння національних моделей показало, що українська система цифрового врядування забезпечила розвиток сервісних платформ (через систему «Дія» було інтегровано десятки реєстрів, кількість користувачів перевищила 21 мільйон, а платформа «Трембіта» щомісяця обробляє мільйони транзакцій), але не сформувала повної аналітичної консолідації між державними реєстрами. Було встановлено, що централізована модель управління в Китаї забезпечує високу швидкість аналітичної обробки інформації (понад 90 % великих міст впровадили елементи управління «розумним містом»), але супроводжується ризиками надмірного цифрового контролю та посилення наглядових функцій держави. Досвід Естонії показав, що поєднання взаємосумісності, криптографічного захисту та прозорого аудиту доступу до даних створює більш збалансовану систему міжвідомчої координації: понад 1 000 організацій та понад 3 000 служб взаємодіють через платформу X-Road, а 87,59 % населення користується електронними державними послугами. Дослідження підтвердило, що регулювання захисту персональних даних одночасно виконує функцію правового захисту та стає чинником інституційної ізоляції між державними структурами. У ході дослідження було встановлено, що подолання фрагментації інформації у сфері етнонаціонального моніторингу вимагає переходу від моделі накопичення даних окремими відомствами до системи управління, заснованої на стандартизованих протоколах обміну, уніфікованих метаданих та механізмах аудиту доступу. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання державними органами, структурами цифрового управління, аналітичними центрами та розробниками державних інформаційних систем для розробки безпечних моделей міжвідомчого обміну даними у сфері етнонаціональної політики та державного управління

захист персональних даних; взаємосумісність; принцип одноразового введення даних; прогнозне управління; федеральне управління даними