Отримано 24.12.2025, Доопрацьовано 14.04.2026, Прийнято 19.05.2026 Опубліковано 29.06.2026
Метою дослідження було визначення передумов, характеру та наслідків латвійської реформи, а також оцінка можливостей застосування її окремих механізмів в Україні та Молдові в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Методологічна конструкція дослідження базувалася на інтеграції інституційного, структурно-функціонального, нормативно-правового, порівняльного бюджетного, просторового, компаративного аналізу, методу ретроспективного порівняння часових рядів, кейс-аналізу, інституційного моделювання, аналізу інституційної сумісності та методу моделювання. У ході дослідження було встановлено, що укрупнення без попереднього зміцнення адміністративних процедур не забезпечує вирівнювання регіональних диспропорцій. Аналіз виявив, що адаптивність управління визначається рівнем координації, кадровим потенціалом та інтеграцією цифрових інструментів. Отримані результати засвідчили, що перенесення моделі адміністративного укрупнення не відтворює однакових ефектів у різних країнах через відмінності у структурі місцевого управління та ресурсній базі. В Україні обмеженням виступила не кількість територіальних одиниць, а дисбаланс адміністративної спроможності між громадами, який посилився нерівномірністю економічного розвитку. У випадку Молдови аналіз зафіксував збереження дрібномасштабної адміністративної структури, яка обмежує ефективність делегування повноважень та ускладнює реалізацію політики згуртованості. Узагальнення результатів показало, що імплементація підходів адміністративної консолідації в Україні та Молдові потребує поєднання інституційного зміцнення, фінансової диверсифікації та розвитку цифрового врядування. Практичне значення полягає у формуванні аналітичної основи для органів державної влади, експертних центрів та розробників політики, залучених до реформування системи територіального управління в Україні та Молдові
адміністративні одиниці; депопуляція; публічні послуги; укрупнення; фрагментація